Поведінковий шар
Програма видає себе тим, як вона діє, а не тим, що робить
Кожен візит породжує рух: курсор іде до кнопки, клавіші натискаються й відпускаються, сторінка прокручується, екрана торкаються. TRACIO безперервно оцінює цей рух і каже вам, чи прийшов він від руки, чи від програми.
За чим ми стежимо
Чотири канали вводу, зважені за пристроєм у руках відвідувача
Кожен канал оцінюється окремо, а потім вони складаються. Ваги не зафіксовані — вони йдуть за тим пристроєм, яким відвідувач реально користується. На телефоні вердикт несуть дотики, а відсутність курсора не означає нічого. На десктопі курсор — найсильніший канал, а відсутність потоку дотиків просто очікувана.
Миша і курсор
Основний канал на десктопіШвидкість і її розкид, зміни напрямку на відрізку шляху, кривина траєкторії під час підходу до цілі, розгін і гальмування перед клацанням та дрібний тремор людської руки, який скриптовий рух не відтворює.
Ритм клавіатури
Лише таймингиСкільки кожна клавіша лишається натиснутою, проміжок між відпусканням однієї та натисканням наступної, перекриття, коли наступна клавіша йде вниз раніше, ніж піднялася попередня, сплески й паузи, виправлення та бекспейси. Тайминги — і ніколи символи. Дивіться розділ про приватність нижче.
Скрол
Обидва форм-факториРозкид швидкості, частота зміни напрямку, інерція, що згасає так, як згасає фізичний кидок, і паузи, які збігаються з тим, скільки тексту реально на екрані.
Дотики
Основний канал на мобільнихПлоща контакту і як вона змінюється протягом тапу, сила натискання там, де пристрій її повідомляє, дрібний дрейф пальця, який ніколи не влучає двічі в той самий піксель, і тайминги між кількома дотиками.
Та сама сесія, зважена двома різними способами
Вагу несуть миша й клавіатура. Потоку дотиків тут ніхто не чекає, тому його відсутність відвідувачу нічого не коштує.
Вагу несуть дотики й рух пристрою. Візит узагалі без рухів курсора на телефоні — норма, а не підозрілість.
Відсутність — не доказ
Канал, якого пристрій ніколи не пропонував, виключається з оцінки, а не зараховується проти відвідувача. Звучить очевидно — і це найчастіший спосіб, яким наївне поведінкове оцінювання перетворює реальних клієнтів на підозрюваних: у телефона немає миші, у людини зі скрінрідером немає плавної траєкторії курсора, і ні те, ні інше нічого не каже про те, бот перед вами чи ні.
Докази
Три речі, які робить програма і не може зробити рука
Це приклади, а не повний набір правил, але вони показують, якого штибу докази йдуть у справу. Кожен фізично неможливий для руки, і кожен обставлений умовами так, щоб один дивний момент ніколи не ставав вердиктом.
Метрономні утримання клавіш
Що ми вимірюємо
Кожна клавіша утримується майже рівно однакову кількість мілісекунд на всьому вводі.
Чому рука так не може
Скільки палець стоїть на клавіші, залежить від того, що це за клавіша, якій руці вона дісталася і наскільки ця рука втомлена. У людини часи утримання розкидані. Ін’єктовані натискання породжуються з константи, і розкид схлопується майже в нуль.
Що утримує від помилки
Правилу потрібна достатня кількість натискань у вікні, перш ніж воно взагалі зарахується. Ввід із чотирьох символів — не вибірка, і як вибірка не оцінюється.
Клацання-телепорти
Що ми вимірюємо
Клацання припадає на елемент, до якого курсор не рухався: вказівник просто виникає в координатах і спрацьовує.
Чому рука так не може
Людина підходить до цілі: траєкторія загинається всередину, швидкість падає до кінця, і перед натисканням зазвичай є мить наведення. Автоматизація задає координати й надсилає подію; підходу немає, бо фізично ніщо не рухалося.
Що утримує від помилки
Одне клацання-телепорт — правдоподібний артефакт навігації з клавіатури чи тачпада. Воно зараховується, лише коли становить більшість клацань у сесії, де клацань узагалі вистачило для судження.
Набір у прихованій вкладці
Що ми вимірюємо
Натискання далі надходять, поки сторінка у фоні і її жодного разу не виводили на передній план.
Чому рука так не може
Людина не може друкувати в сторінку, на яку не дивиться. Фермовий софт веде десятки вкладок паралельно і не завдає собі клопоту активувати кожну, перш ніж почати заповнювати форми.
Що утримує від помилки
Одна подія в мить перемикання вкладки — гонка браузерних подій, а не доказ. Зараховується за повторюваного вводу, коли сторінка так само жодного разу не була видимою.
Приватність
Ми вимірюємо ритм. Відновити текст ми не можемо.
Поведінковий збір працює на всій сторінці, включно з полями пароля, пошти та номера картки. Це свідоме рішення, і воно заслуговує на повне пояснення, а не на рядок, закопаний у політиці.
Чому важливі саме чутливі поля
Credential Stuffing (підстановка викрадених облікових даних), перебір карток і захоплення акаунтів відбуваються рівно всередині цих полів. Детектор, який там сам себе вимикає, сліпий у єдиному місці, де живе атака. Саме так і було раніше: збір у чутливих полях вимикався цілком, і найризикованіші секунди візиту не давали взагалі жодних вимірювань.
Що зберігається
Тайминги. Коли клавіша пішла вниз, скільки вона там лишалася, скільки минуло до наступної, чи перекрилися два натискання. Цього досить, щоб відрізнити руку від генератора, і більшого детектор ніколи й не просив.
Що не зберігається
Яка це була клавіша. Усередині чутливих полів ідентичність кожного натискання замінюється грубим сурогатом просто в браузері, до того як щось покине сторінку, — на одну з невеликого набору кошиків, а не на символ. Зворотного відображення не існує. У потоці, який доходить до наших серверів, немає ні тексту, ні його частин, ні чогось, з чого текст можна було б зібрати.
Наслідок, з яким довелося розібратися
Оскільки ідентичність клавіш у цих полях справді втрачена, будь-яке правило, якому треба розрізняти клавіші, зобов’язане виключити такі натискання з власного підрахунку — інакше звичайний пароль мав би вигляд однієї клавіші, що стукає раз за разом, і ми позначали б людей за те, що вони друкують правильно. Правил, які працюють на таймингах, це не стосується: вони й далі рахують по всьому потоку.
Вимкнення збору ніколи не захищало вміст
Символи не збиралися ні в тій, ні в іншій схемі. Колишнє суцільне виключення прибирало лише докази — воно осліплювало детектор, нікого не роблячи приватнішим. Підхід із сурогатами дає рівно ту саму гарантію щодо вашого тексту й повертає детектору його вимірювання. Сильніше виявлення й краща приватність вийшли з одного рішення — випадок достатньо рідкісний, щоб сказати про це прямо.
Як викочуються правила
Нове правило працює наосліп, перш ніж йому дозволять впливати на вердикт
Виявлення псується тієї ж миті, коли починає розумувати без доказів. Кожне поведінкове правило спершу додається в тінь: воно рахується на живому продакшен-трафіку і його результат записується, але в оцінку, яку хтось бачить, воно не вносить нічого.
Викочено в тінь
Правило рахується на реальному трафіку з першого дня. Його результат іде лише в аналітику — чийсь вердикт не зсувається від того, що додали правило.
Виміряно на обох популяціях
Ми дивимося, як часто воно спрацьовує на сесіях, незалежно визнаних людськими, і на сесіях, незалежно визнаних автоматизованими, — на обсязі живого трафіку, достатньому, щоб це щось означало.
Вирішують два пороги
Воно зобов’язане розділяти щонайменше десять до одного — спрацьовувати на автоматизації не рідше ніж удесятеро частіше, ніж на людях, — і зобов’язане триматися нижче 0,5% спрацювань на живих людських сесіях.
Підвищено або лишено в темряві
Правило, що пройшло обидва пороги, отримує вагу в оцінці. Правило, яке їх не пройшло, лишається в тіні або видаляється зовсім. Підвищення — свідома зміна, що пройшла рев’ю: автоматично нічого не вмикається.
Саме це захищає вас від детектора, який за ніч порозумнішав і почав відвертати ваших же клієнтів. Ваша частка хибних спрацювань не зсувається від того, що комусь у п’ятницю ввечері спала на думку ідея.
Що ви отримуєте
Три поля, що приходять разом із подією ідентифікації
Поведінковий вердикт приходить поруч із рештою події — без другого виклику, без опитування, без окремої ручки, яку треба інтегрувати.
Фрагмент події
{
"visitorId": "X7fh2Hg9LkMn3pQr",
"behavior": {
"score": 87.4,
"verdict": "human",
"confidence": 0.82
}
}Доступно на тарифі Business і вище. Доставляється у вебхуках і доступне через Data API.
Поведінковий блок — це сигнал, а не дія. Сам собою він нічого не блокує: ви поєднуєте його з рештою події та з власною політикою, там рішення й має ухвалюватися.
Межі
Чого поведінка вам не скаже
Поведінка добре відповідає на одне питання: людина чи програма. На питання «яка саме людина» вона не відповідає, і ми не продаємо її так, ніби відповідає.
Це не сигнал ідентичності
Ми не заявляємо, що впізнаємо людину, яка повернулася, за її набором чи мишею. Ми це виміряли на живому трафіку: зіставлення конкретної людини між двома браузерами, якими вона сама користується, спрацювало не краще за випадкове вгадування. Будь-якого постачальника, що продає «поведінкову біометрію, яка розпізнає користувача», варто попросити опублікувати рівно те саме число.
Вона не замінює ідентифікацію
Хто це за пристрій — відповідає шар пристрою та браузера. Поведінка каже, якого штибу актор цей пристрій веде. Це відповіді на різні питання, і одна одну не замінює.
Їй потрібен ввід, щоб працювати
Відвідувач, який зайшов і пішов за дві секунди, майже нічого не дає для оцінки. Чесна відповідь тут — «uncertain» з низькою впевненістю, а не здогад, вбраний у вердикт.
Поширені запитання
Подивіться поведінковий вердикт на власному трафіку
Поставте агент, подивіться, як оцінка приходить із кожною подією ідентифікації, і вирішіть самі, чого вона варта.